трагедії Й.-В.Гете» Фауст» )
Мета уроку : розкрити гетевське розуміння проблеми справжнього сенсу буття як невпинного пошуку; розвивати навички групової роботи, вміння аналізувати й порівнювати літературні образи, аналізувати текст у єдності змісту і форми, вміння розв’язувати проблему, вести діалог та дискусію, формувати світоглядну позицію, розвивати комунікативну компетентність учнів, сприяти морально – етичному вихованню школярів .
Епіграф: «В душі, що прагне потемки добра,
Є правого шляху свідомість»
Й. Гете. «Фауст»/Господь/
«Я свідок лиш мізерності людської»
Й.Гете «Фауст» /Мефістофель/
Тип уроку : урок – роздум
ХІД УРОКУ
1. Етап організації
Вступне слово вчителя
Є твори, без яких неможливо уявити розвиток літератури і життя суспільства. Вони визначають прогрес людства, який виявляється передусім у духовному розвитку. До таких видатних явищ культури належать Біблія , «Одіссея» та «Іліада» Гомера, «Божественна комедія» Данте і, звичайно, «Фауст» Гете. Трагедія Гете «Фауст» стала підсумком багаторічних шукань письменника.
«Фауст» – складний філософський твір, у якому порушуються важливі проблеми буття людини, її місця і призначення у Всесвіті. У центрі нашої уваги на уроці постане головний герой твору, бо саме в образі Фауста втілилися вищі духовні поривання людини. Саме аналіз цього образу допомагає знайти відповідь на проблемне питання «Що є людина на землі?»
2. Етап визначення мети.
Інтерактивний прийом «Мікрофон»
Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку?
/*Більше дізнатися про твір Гете.
*Дізнатися, чим закінчилася суперечка між Богом і Дияволом.
*Поспілкуватися про проблеми добра і зла.
*Детальніше познайомитися з творчістю Гете.
*Зрозуміти, у чому була причина невдоволеності Фауста своїм життям.
*Проаналізувати, яка боротьба триває в душі такої людини, як Фауст.
*Заглибитися у вічні питання людського буття./
Вчитель
Сподіваюся, що сьогодні на уроці справдяться ваші очікування, адже його мета – розкрити зміст духовних поривань Фауста; прослідкувати, як в образі головного героя Гете втілилося авторське бачення людини і її призначення на землі.
Епіграфами нашого уроку стали слова з “Прологу на небесах”, в яких відобразилися два абсолютно протилежні погляди на природу людини. /Зачитуються слова епіграфу/. Запишіть в зошити тему та епіграфи уроку.
3. Етап організації виконання плану діяльності
Вчитель
«Фауст» був закінчений незадовго до смерті письменника. Гете помирав з єдиною думкою про Істину: «Нема нічого величнішого, ніж Істина. Який я радий, що присвятив своє життя Істині». Вже майже два століття людство відкриває Фауста Гете, проте так і не знайшло Істину, а це означає, що твір залишається актуальним і сьогодні. Отож, уперед, на пошуки Істини про людину, яку нам залишив у спадок Гете!.. Можливо, вона не відкриється нам одразу, однак ми маємо доторкнутися до величної книги і зрозуміти, що є вищі сфери людського духу, де тільки і можливе справжнє життя. Тож яка вона, людина? Яка триває боротьба в її душі? Що перемагає добро чи зло?
Індивідуальна робота за запитаннями
- Пригадайте, який епізод є зав’язкою трагедії Гете?
/ «Пролог на небі» - зав’язка трагедії «Фауст». У цій частині твору створюється фантастична ситуація зустрічі Господа та його архангелів із Мефістофелем, яка набуває символічного значення. Основний предмет розмови – людина, хто вона така, яке її місце у світі. У «Пролозі на небі» висловлюються протилежні думки. Господь утверджує силу людської особистості, її здатності до розвитку, пошуку смислу буття /
Він поки що у мороці блукає,
Та я вкажу йому до правди вхід,
Бо знає садівник, як деревце плекає,
Який від нього буде цвіт і плід.
А Мефістофель, навпаки, говорить, що людина «тварина із тварин», яка не здатна наблизитися до вершин духу.
Смішний божок землі не зміниться ніяк,-
Як спервовіку був, так і тепер дивак.
Погано він живе! Не треба
Було б йому давати і крихти з неба.
Тим розумом владає він,
Щоб жити, як тварина із тварин./
- Але чому для Гете такою важливою була проблема людини?
/Як просвітитель, він замислювався над питаннями світобудови, тому в «Пролозі...» мова йде не тільки про людину, а й про Всесвіт взагалі. Гете говорить про людину в контексті Всесвіту, встановлюючи між цими поняттями (Людина і Всесвіт) прямий зв’язок : від того, який шлях обере особистість – «божественний» чи «тваринний» залежить доля світу. Тому боротьба Добра і Зла, Господа і Диявола, що вічно триває у світі, переноситься письменником у душу людини, що впливає не тільки на теперішнє, а й на майбутнє./
Інтерактивний прийом «Коло думок»
Вчитель
Між Господом і Мефістофелем відбулося парі. Мефістофель збирається довести, що Фауст – “тварина із тварин”, і з упевненістю твердить: «Він буде мій», бо вважає, що людина не мріє пізнати Істину, а задовольняється малим, «тваринним». Господь вірить у можливості людини і не боїться програти.
- Та чи є вони супротивниками?
- Поміркуйте, чому Гете наголошує на дружньому ставленні Господа і Диявола? Зверніть увагу на їхні слова:
Господь: Приходь сюди безпечно завше,
На ваш-бо рід не маю ворожди;
А з духів заперечення, лукавче,
Ти був мені найстерпніший завжди.
Мефістофель:
До чого ж гарний дідуган!
З ним інколи зустрітися приємно!
/* Господь розуміє призначення Мефістофеля – руйнувати, без нього не було б нічого нового на землі, а отже, не було б і руху вперед.
*Світова гармонія – це наче терези. І кінець усьому живому настане, коли буде порушена рівновага, а от утримує її одвічна, протидійна, вселенська сила. Мефістофель –частина тієї сили.
*Ні Господь, ні Мефістофель не можуть існувати один без одного. Звідки я дізнаюсь, що це добро, якщо не бачив зла? Тоді ніколи не буде доброго, бо воно стане обов’язковим.
*Якщо не буде боротьби добра і зла, не буде і руху вперед.
*Можливо, причина ще й у тому, що вся диявольська сила – це падші ангели, а Сатана – син Божий.
*Після прочитання “Фауста” у мене склалося враження, що царство небесне на землі не тільки не можливе, а й шкідливе. Це було б царство добра, справедливості, спокою, загального вдоволення самовдоволення, бездіяльність, де немає шляху вперед. Без протилежностей рух неможливий, без руху неможливе життя.
*В цих образах перед нами втілення закону єдності та боротьби протилежностей.
*Відповідь на це питання криється у словах самого Мефістофеля: «Я – тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого»/
Інтерактивний прийом «Гронування»
Вчитель
Отже перед нами парі космічного масштабу, а головний тягар ліг на смертного Фауста. За допомогою прийому «Гронування» у групах складіть інформаційне гроно «Фауст», яке б показало нам героя на початку твору. Знайдіть в тексті цитати для підтвердження своїх думок.
Фауст:
У філософію я вник,До краю всіх наук дійшов...
Не вірю я, що щось я знаю,
Не вмію я людей навчать.
Фауст:
Як із темрявих воріт
Весело висипав люд, мов цвіт.
Сонце всіх їх радо віта:
Це ж бо день воскресіння Христа.
Фауст:
Коли б дались мені могутні крила,
Летів би я за сонцем повсякчас,
Глядів би я на світ просторий
У променистім сповитті...
Хто йде вперед, той завше блудить./
/ На початку твору Фауст відчуває невдоволеність самим собою, недосконалість набутих знань. Він вивчив філософію, медицину, богослов’я та інші науки, але це не могло дати йому головного – усвідомлення загального зв’язку між усім, «вічного руху природи», сенсу життя.
Тому-то й почав я ворожити,-
Чи не одкриє духів міць
Мені одвічних таємниць,
Щоб я дарма не мудрував, чого не знаю, не казав,
Щоб я збагнув почин думок
І світу внутрішній зв’язок,
Щоб я пізнав основ основу,
А не кидав слова – полову...
Фауст розуміє суперечливість людського пізнання. Інколи людині здається, що вона досягла мети, але все виявляється марним, і вона знову змушена шукати.
Фауста гнітить нез’ясованість важливих проблем, тому його кабінет, а разом із ним і весь світ здається йому тюрмою. Йому тісно там, де немає Істини. Його душа прагне простору. Волі, розвитку. На початку твору Фауст переживає трагічний конфлікт, що зосереджений у його свідомості – конфлікт між бажанням пізнати «основу основ» і неможливістю зробити це. Конфлікт у душі призводить героя до важких сумнівів і навіть до спроби самогубства, але його повертають до життя голоси людей і церковний дзвін – це неначе голос Бога, звернений до людини, що кличе до творчого пошуку істини, а не відмови від неї./
Вчитель
Таким чином, ми прийшли до висновку, що Фауст вважає, ніби він даремно прожив життя, так нічого і не досягнувши. Його не задовольняє сучасна йому наука, знання, які нікому не потрібні. І вчений викликає собі в помічники Духа Землі ( не Диявола, а саме Духа ), який знає таємниці Всесвіту. Та той, ображений, що Фауст вважає себе рівним йому, зникає, нічого не відкривши вченому. А от Мефістофель обіцяє мислителю те, в чому йому відмовляє Дух Землі.
- Якою була угода між ними?
/За угодою Фауст програє, коли Диявол задовольнить усі його бажання і вчений попросить спокою, сказавши: «Спинися, мить! Прекрасна ти!» Тобто досягне такої миті, коли не відчує потреби руху уперед. Бог вважає, що людина ніколи не задовольниться якоюсь миттю, їй весь час потрібен рух уперед до відкриття Вищої Істини. Фауст, у зображенні Гете, виступає не як віровідступник, а як союзник Господа, який, на жаль, за умовами угоди, нічим не може йому допомогти.
Фауст:Коли, вспокоєний, впаду на ложе ліні,
То буде мій останній час!
Коли тобі, лукавче, вдасться
Мене собою вдовольнить,
Коли знайду в розкошах щастя,-
Нехай загину я в ту мить!
Ідем в заклад!
Дай руку, переб’єм!
Як буду змушений гукнути:
“Спинися, мить! Прекрасна ти!”-
Тоді закуй мене у пута,
Тоді я рад на згубу йти./
Робота в малих групах (учні об’єднуються у 3 групи)
- Прослідкуємо, якими спокусами випробовує Диявол Фауста.
Завдання для 1 групи. Проаналізуйте сцену «Авербахів склеп у Лейпцигу». Чи вдалося у цій сцені Мефістофелю довести свою правоту?
Завдання для 2 групи. Проаналізуйте сцену «Відьмина кухня». Яким виходить із цього випробування Фауст?
Завдання для 3 групи. Проаналізуйте сцени з Маргаритою. Чи переміг у цій сцені Мефістофель?
Завдання для 4 групи. Проаналізуйте сцени «Вальпуржина ніч», «Сон у Вальпуржину ніч». Чи вдалося Фаусту залишитися самим собою і не спинитися у своїх шуканнях?
( У ході роботи на дошці складається схема-сходинки “Випробування Фауста”)
/ 1 група: У сцені «Авербахів склеп» у супроводі Мефістофеля Фауст потрапляє у товариство п’яниць та гуляк. Людство нерідко піддається тваринному задоволенню, звірячим інстинктам:
«Прелюдожерно гарно нам,
мов всім на світі кабанам» Мефістофель прагне показати «нутро скотяче» людей.
Але Фауста не задовольняють низькі інстинкти. Пияцтво – це не та воля, про яку він мріяв : «Вони мені уже обридли всі» Він прагне вгамування духовної, а не тілесної спраги.
Мефістофель спокушає Фауста земними радощами:
У поле йди собі мерщій,
Та й ну копати чи сапати:
Замкни себе і розум свій
Держи в обмеженому колі
І їж хоч просто, та доволі;
Живи з скотом, як скот, і не погребуй сам
Ту ниву, де ти жнеш, порядно угноїти;
Оце найкращий спосіб нам
Хоч на сто літ помолодіти!
Відьма своїм чаклунством намагається звабити душу Фауста вічною молодістю. Та Фауста не задовольняє буденне, бездуховне існування: «Не по мені вузьке життя» Ворожба відьми його теж не приваблює:
А може, годі? Чи не все ще?
Вже як не трісне голова!
Здається, мов оті слова
Ураз сто тисяч дурнів плеще».
Хоча Фауст і випив чарівний еліксир відьми й помолодів, він не втратив своєї людської суті.
3 група:
У сценах з Маргаритою відбувається випробування Фауста коханням. Мефістофель намагався довести, що людина не знає справжньої любові, а лише шукає плотських утіх. Він підштовхує Фауста до обману, спричиняє трагедію Маргарити, але, не зважаючи на драматичну розв’язку, кохання виявляється сильнішим за диявольський розрахунок. Фауст покохав по-справжньому. Кохання пробудило в його душі незвідані сили, відкрило йому весь світ:
Високий духу, дав мені ти все,Усе, чого просив я. Недаремно
Мені явив ти лик свій пломенистий.
Природу дивну дав мені в уділ,
Дав силу – почувать,- зажить її,
Не подивлять споглядачем холодним...
Фауст став причиною щастя і страждань Маргарити, він сам глибоко карає себе за горе, яке приніс їй. Юна Маргарита щаслива, адже покохала щиро і самовіддано Аж ось Фауст намагається залишитися на самоті зі своєю коханою, але богобоязлива мати ставиться до цього підозріло і не спить, чатуючи. Та ще й хвороба мучить її. Фауст, за порадою Мефістофеля, пропонує Маргариті краплі, від яких, мовляв, недужа мати засне. Наївна дівчина , нічого не підозрюючи, підливає ті “ліки” до води, яку п’є мати. Від диявольського трунку, підсипаного донькою, мати помирає. Нещасна сирота залишається сама зі своєю бідою: вона чекає дитину. Якраз у цей час повертається з походу брат Маргарити Валентин. Він тяжко переживає ганьбу сестри. Відстоюючи честь сестри, Валентин гине. Отже, на тендітні плечі Маргарити падає ще один гріх – через неї гине її брат. Святі відвертаються від неї, праведним страшно простягнути їй свою руку. Маргарита переконана, що немає виходу із становища, яке склалося. Вона вбиває власну дитину. За вироком суду матері-дітовбивці мають відрубати голову. Фауст у відчаї, він намагається врятувати дівчину, пропонує їй втекти із в’язниці. Але Маргарита відмовляється від цієї пропозиції. Вона щиро розкаюється, і готова понести кару, вірячи, що кров’ю може змити мимовільні тяжкі злочини. Таким чином кохання духовно очистило обох героїв.
В кінці 1 частини на слова Мефістофеля: «Вона рокована!» - лунає голос із неба: «Врятована!» Господь дарує духовне спасіння Маргариті й Фаусту за їхнє кохання. Як можна тлумачити такий кінець.
/Голос із неба – це голос Бога. Так, Мефістофель зло, але він не може стати вищим від Бога. Диявол може спокусити людину, довести її до гріха, кинути у безодню. Але Бог впевнений у тому, що добре у людині завжди переможе . Адже вона у «мороці блукає, та я вкажу … до правди вхід». До Бога люди приходять через випробування і помилки . Мефістофелю не вдалося довести, що любов – «пусті слова». Фауст і в щасливу мить, і в розпачі не зупиняється в своїх пошуках істини, залишаючись справжньою людиною, хоч які б пастки не розставляв Мефістофель./
4 група:
У сценах «Вальпуржина ніч», «Сон у Вальпуржину ніч» Фауст проходить випробування розвагами й забуттям. Мефістофель намагається відволікти Фауста від духовних проблем, забрати його в полон до темних сил. Але Фауст відмовляється від солодкого забуття, він не може забути Маргариту й того, що накоїв. Він залишається собою./
Вчитель
- Як ви розумієте такий уривок із трагедії Гете? Про що йде мова у цьому епізоді? Як ви гадаєте, яка з «двох душ» перемагає в кожній із наведених ситуацій випробування Фауста?
Фауст:
А я стою на роздоріжжі...У мене в грудях дві душі живуть,
Між себе вкрай несхожі і ворожі.
Одна впилась жадливо в світ земний
І розкошує з ним в любовній млості,
А друга рветься в тузі огневій
У неба рідні високості...
/Гете підкреслює суперечливість людської натури/
Бесіда .
- Згадайте , в якому творі герої, пройшовши випробування, піднялися до любові ? Який твір світової літератури має подібне закінчення? / Данте «Божественна комедія». Данте і Беатріче зустрічаються, і їм відкривається Божественна сутність – любов. Цей твір закінчується словами 6 «Любов , що рушить сонце і світила»./
- У чому полягає різниця між творами Данте і Гете? / У Данте фінал щасливий – возз’єднання люблячих душ, а перша частина «Фауста» закінчується загибеллю головної героїні. Кохання розбите навіки . Моральне виправдання Маргарити не відміняє тяжкого факту загибелі безвинних людей ( матері , дитини ) .
Вчитель
- У 2 частині твору Фауст продовжує рухатися до кінцевого висновку «мудрості земної». Чим ще намагався спокусити Фауста Мефістофель?
/Владою. Спочатку він міністр імператора. Його поважають, у нього є багатство, імператор йому довіряє. Та влада не задовольняє вченого. Фауст бачить, що володар стає сліпим до потреб держави, бідувань підданих. Держава гине.
Славою. Мефістофель спокушає славою військового, але і це йому не вдається. Війна бридка, вона суперечить поглядам Фауста.
Золотом. Це було одне із серйозних випробувань. Але жалюгідний метал не задовольняє Фауста.
Мистецтвом. Побачивши, як Фауст захоплюється античним мистецтвом, Мефістофель викликає із небуття міфічну красуню Єлену, через яку зчинилася Троянська війна. Єлена дарує Фаусту кохання і сина Евфоріона, але й вони трагічно гинуть./
Вчитель
Непомітно в стражданнях, праці, шуканнях істини Фауст старіє, сліпне. Але немічний він тільки тілом: душу і розум його освітив промінь істинного прозріння: Фауст осягнув смисл людського життя.
- У чому полягало відкриття Фауста?
/З точки зору Фауста, сенс людського життя – робити щасливими інших людей. І герой прагне цього: відвойовує у моря і висушує заболочені плодючі землі, на яких будуть жити вільні люди. Тільки в боротьбі, в праці, в пошуку може бути щаслива людина – в цьому розумінні тепер мудрість і мета життя Фауста. Зрозумівши це, Фауст говорить:
Служить цій правді заповідній –Це верх премудрощів земних:
Лиш той життя і волі гідний,
Хто б’ється день у день за них.
Нехай же вік і молоде й старе
Життєві блага з бою тут бере.
Коли б побачив, що стою
З народом вільним в вільному краю,
Тоді гукнув би до хвилини:
“Постій, хвилино, гарна ти!”/
4. Контрольно-оцінювальний етап.
/ Проводиться взаємоконтроль в групах, самоаналіз, оцінювання. /
5. Заключний етап. Рефлексія.
1. Хто ж таки виявляється правим щодо сутності людини – Господь чи Диявол? Підтвердьте свою думку словами Гете.
/ Мефістофелю не вдається скинути Фауста у пекельну прірву. Він відступає перед світлими силами. Фауст дістає на небі повне прощення/
2. Чи знаєте ви тепер відповідь на проблемне питання «Що є людина на землі?» з точки зору Гете?
/Гете вірить в силу людини, її розум, творчі можливості, здатність до морального вдосконалення, пізнання й перетворення світу. У «Фаусті» представлені різні персонажі, котрі створюють цілісний образ людства. Усі люди різні. Вони піддаються «мерзенним» інстинктам, недосконалі духовно, але водночас людство має великі можливості до морального перетворення й перетворення світу. Велич людства, як вважає митець, полягає у силі його духу і здатності до дії. Падаючи й помиляючись, людство, на думку Гете, повинно дійти до духовного очищення й оновлення світу./
Саме про це говорить Гете в одному із своїх віршів «Божественне», присвяченому Людині. В цій поезії автор стверджує високе призначення особистості, її здатність бути добрим творцем у світі. Вслухаємося в ці рядки.
Виразне читання заздалегідь підготовленим учнем вірша Гете «Божественне»
Вчитель
Фауст входить до когорти «вічних образів» як втілення нестримного прагнення людського духу вперед, бажання пізнати своїм розумом усі тайни світу. До речі, вічним образом у літературі є і Мефістофель.
- Чи справдилися ваші очікування сьогодні на уроці?
- Порівняйте отримані знання з очікуваними.
В зошитах учні фіксують «інформаційне гроно», схему-сходинки, тези уроку, застосовується інтерактивний прийом «Шпаргалка».
Заключне слово вчителя
Попереду у вас довге життя, яке не буде рівним і безгрішним. Зазнаєте помилок, злетів і падінь, втрат і відродження. Вічні образи літератури допоможуть вам знайти вихід із складних лабіринтів долі. Не так легко зрозуміти ближнього, якщо не пізнав самого себе. Фауст витратив на це все своє життя. Гете сказав : «Я з тими, хто долає шлях, хто зупинився – той помер», маючи на увазі духовну смерть. Тільки в русі життя, тільки в русі Істина. Пам’ятайте про це, не зупиняйтеся ніколи у своєму духовному розвитку.
Інтерактивна гра «Мікрофон».
Сьогодні на уроці я відчула …
…здивувалась
… уявила
Домашнє завдання:
Написати твір-мініатюру на тему «Що є людина на землі», опрацювати записи в зошиті, скласти інформаційне гроно «Мефістофель”»
Список використаної літератури:
1.Анікст А. Творча дорога Гете. //М., 2006 р.
2.Конраді до. О. Гете. Життя і творчість. //М., 2007 р. Том 1, 2.
3. Легенда про доктора Фауста.// М., 2008 р.
4.Люльчак Н. Урок на тему : Філософія Фауста.
5.Олійник А.Б. Урок на тему : Вершина творчості Гете. //Все для вчителя.2010 р.№8.
6.Тураєв С. В. Гете і формування концепції світової літератури.// М., 2009 р
Немає коментарів:
Дописати коментар